COCAIN Колумбийский Щёкино

Братцы и сестрицы, сдружился я как-то с толковым закладчиком, да таким, что у него закладки были бомбические, просто ахуеть можно! Вот я решил зашмаляться конкретно и спросил его, не найдется ли у него чего-нибудь пикантного. Он мне подмигнул и вынул из кармана пару таблеток. "Только не таблы, братишка, я уже и так вижу радуги", - сказал я. На что закладчик усмехнулся и вытащил марцовку - самодельный наркотик, сделанный из самых ухищрений, словно рецепт магического зелья.

Таблетки закатываются в бумажку, а на нее накрывается тонкая пленка LSD (лсд 25). Вот это да, братишка, это уже забавно! Я не мог упустить такую возможность. Махнулся с ним на пару шпиганок и пошел своей дорогой, заламывая ручник. Апер нашествовал на меня, словно стая голодных волков.

Решил я в москву слетать, посмотреть на Ленина. Чего уж там, МСК - город любви и свободы, да еще и центр нашей необъятной Руси! Надо было себя подготовить к полету, ведь самолет - это не шутки, это весьма серьезное дело. Я с собой взял все необходимое - шпиганку, закладки, марцовку и таблы. О, да еще и апера с собой завернул, на всякий случай! Чего уж там, не факт, что в самолете дадут выпить водки, а без нее мне тяжело, братцы.

Подходит время самолета, и я заполнился волнением, словно коридор головку закачал. Начинается час X. Я не теряюсь и зашвырнулся шпиганкой, чтобы расслабиться. О-о, как же приятно почувствовать теплоту и спокойствие, словно ты растворяешься в нирване. Так, теперь можно и с таблами помариться, дабы расширить свое сознание и окунуться в мир иллюзий и галлюцинаций.

Сяду в самолет и сразу же обнаруживаю, что вокруг меня сидит какая-то компания ребят, похожих на себя. "Эй, а вы что такое? - спрашиваю я. - Мы - самая крутая команда пассажиров, братишка, - отвечают они. - Можно к вам присоединиться? - спрашиваю я. - Конечно, братишка, вобщем, мы тут все на одной волне".

Мы расшвыриваемся закладками, швыриваемся шпиганками и попиваем апера. Во время полета нам становится скучно, и я решаю разнообразить атмосферу. Достаю марцовку, заливаю еще пару табл, взбалтываю их и протягиваю остальным. "Пробуете?", - предлагаю я. "А почему бы и нет?", - соглашаются они.

То, что произошло после этого, я мог только предполагать, так как все были настолько замарельщики, что даже я, наркоман комик, не мог вмешаться в их сознание и понять, что они ощущают. Вокруг меня начали смещаться и искажаться стены самолета, а зрение стало неуправляемым, как ёжик. Вот даже сидеть уже трудно стало, поскольку кажется, что стул подо мной превратился в какую-то абстракцию без формы и смысла. А еще голову тошнит и кружится, словно я на гигантской шатлушке на радость всей фауне и флоре планеты Земля.

Но что самое интересное, в момент моего пробуждения из этого бреда и дурмана я уже сидел в москве, рядом с Ленинским мавзолеем, словно это все произошло в параллельной реальности. Вижу я Ленина, и он смотрит на меня как-то странно. А может, это просто мои галлюцинации продолжаются и косо смотрят на мир. Но на самом деле, я был рад, что смог увидеть эту легенду нашей страны своими глазами, ведь таких возможностей не каждому удается встретить.

Вот такая история, братцы и сестрицы. И если вам когда-нибудь захочется послушать подобные истории, никогда не забывайте использовать закладки и шпиганку со здравомыслием, чтобы не потеряться в своем собственном сумасшествии. Ведь жизнь - это такая штука, что даже если ты наркоман комик, ты все равно должен помнить, что в мире есть и другие, на которых ты можешь повлиять своими действиями и словами.

Але, будьте обачні, шановні панове та пані! Маю для вас якусь свою історію, що заставить вас жахнутися, відшукати мене і почати обзивати дурнем. Але, безумовно, я повідомлю її. Може, комусь цікаво буде, споглядаючи на мої закладки та мою життєву ситуацію. Давайте почнемо.

Завдяки одному дому з грошима, я здобула чек за свою роботу. І хоча багато віддавала на ці закладки, я все ж певна, що варто було. Стимул який, їй-богу, це було щось. Так, я знаю, це не найрозумніший варіант, але що ж робити в таких ситуаціях, коли з'являється такий сильний імпульс? Накатитися було щось неймовірне, непередбачуване та неймовірно захоплююче.

Отже, з прямої руки мені дали номерок того самого "джантика", який мав мені доставити цей стимулюючий товар. Через кілька годин відчуття негативу та тривоги поступово змінилися на вже знайоме мені відчуття ейфорії та привороту. Для мене це було як наркотичне засіб до щастя, який відкрив мені двері в інший світ, де проблеми зникали.

З чорного ринку я дізналася про дивовижний гідропон, що мав налаштувати мене на хвилювання. Така комбінація з кокаїном може привести до дивовижних наслідків, і я була готова до цього. Ще знаю, що не можна любити закладки занадто сильно, адже залежність може зруйнувати тебе. Один раз може бути саме тим, що тобі потрібно, але з часом треба буде зупинитися, щоб не втратити себе повністю.

Потім я зустріла парубка, який казав, що може мені здати дуплити. Німецьке слово, яким вони називають приманки. Я погодилася, адже чому б ні? Страшно було, але одночасно це було і цікаво. Він нашвидкоруч вийшов і через деякий час повернувся зі спійманим товаром. Це було відчуття справжньої перемоги, почуття надії на краще, але і пізнання небезпеки нової сторони життя.

Знакомий порекомендував мені їхати на море відпочити в палатках. "Якщо накачаний та пройнятий стимулюючими речовинами можеш насолодитися моментом, тоді відпочинок у палатках на березі моря - просто неймовірний. Ти маєш спробувати це минулого літа," - він говорив.

А я згодилася. Морський бриз, зорі на небі, затишні палатки та відсутність буденних клопотів - все це стало реальністю для мене. Я відчувала себе позбавленою проблем, пустощів та болію. Відчуття ейфорії, яке мене охопило, було настільки міцним, що я навіть забула про своє минуле.

Що є ще неймовірнішим, гідропон та кокаїн робили мене відкритою для нових знайомств. У цих молодих людей теж була своя історія, свої цілі та своє спілкування. Ми почали обговорювати про наші закладки, про те, які вони можуть бути стимулюючі для нас. Були моменти, коли ми чули один одного, розуміли і підтримували. Таке спілкування було неймовірно важливим для мене.

Я знаю, що це був не найкращий шлях, але життя передається пульсуючими емоціями. Кожен із нас мириться з власними відомостями та діями, і я була готова приймати його насолоди. Хоча добре я все ж розуміла, що воно може бути шкідливим та небезпечним.

Але хай це буде попередженням для вас, друзі! Не занурюйтесь у світ наркотиків, не впускайте своє життя в небезпеку. Краще використовувати свої стимули для досягнення великих речей, для відкриття нових горизонтів. Втім, кожен має вибрати свій шлях.

Отже, моє подорожжя в море було короткотривалим, але неймовірно яскравим. Я багато чого зрозуміла в цьому шаленому всесвіті наркотиків та стимулів. Та, можливо, тепер моє внутрішнє світло загасне без вживання, але пам’ять про те, що було, залишиться.